У Кропивницькому попрощалися з п'ятьма загиблими захисниками

Артем Багрій народився 10 грудня 1994 року в Гайвороні. Закінчив Вінницький національний медичний університет імені Пирогова та інтернатуру за спеціальністю «Хірургія», працював провідним хірургом у Кропивницькій міській лікарні швидкої медичної допомоги. На початку 2024 року підписав контракт із ЗСУ, служив у Третій окремій штурмовій бригаді, згодом — медбратом у передовій хірургічній команді 4-го окремого медичного батальйону. Сержант загинув 1 листопада 2026 року під час виконання спеціального бойового завдання в місті Ізюм Харківської області. У нього залишилися батьки та рідні.

Андрій Яковенко народився 3 серпня 1988 року у Кропивницькому. Навчався в Завадівській гімназії та Кропивницькому професійному ліцеї, працював інспектором охорони у виправній колонії. У березні 2026 року став до лав ЗСУ, служив водієм-електриком-мотористом відділення ударних авіаційних комплексів. Солдат загинув 30 липня 2026 року під час виконання бойового завдання біля села Шилівка Покровського району Донецької області; тривалий час вважався зниклим безвісти, загибель підтвердили за результатами ДНК-експертизи.

Роман Сєдаєв народився 1 грудня 1983 року у Кропивницькому. Навчався в Гірничій гімназії, захоплювався автомеханікою. У 2024 році мобілізувався до лав ЗСУ, служив водієм-електриком мінометного взводу. Солдат загинув 7 жовтня 2025 року біля села Торське Краматорського району Донецької області; рідні чекали на звістку понад рік, загибель підтвердила експертиза ДНК. У воїна залишилися дружина та донька.

Юрій Грицик народився 12 жовтня 1988 року у Кропивницькому. Закінчив Інноваційну гімназію та факультет історії та права ЦДУ імені Володимира Винниченка. З початком АТО у 2014 році захищав країну снайпером у складі 17-го ОМПБ 57-ї бригади, а з перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем повернувся на фронт. Служив оператором БПЛА у 40-й окремій артилерійській бригаді імені Великого князя Вітовта, воював на Харківщині та Донеччині, відзначений медаллю «За оборону України», нагрудними знаками «За мужність та відвагу» і «Сухопутні війська України». Старший солдат загинув 20 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в Куп'янському районі Харківської області поблизу села Баранове.

Олександр Червонящий народився 16 листопада 1978 року в Кривому Розі. Закінчив Криворізький педагогічний інститут за спеціальністю «Інформатика та трудове навчання», працював у школі. 26 березня 2024 року підписав контракт із ЗСУ, служив майстром обслуги самохідної артилерійської батареї, мав статус ветерана війни. Солдат помер 24 жовтня 2026 року під час проходження військової служби в селищі Шевченкове Куп'янського району Харківської області.